27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Холокосту. В  КЗО КРР «Вилківська ДЮСШ» були проведені години спілкування з метою ознайомлення учнів - спортсменів з темою Холокост як одним із прикладів жорстокого ставлення фашистів до людей; для розвитку вміння вислуховувати іншу людину, здібності до співчуття, співпереживання; навчити захищати ідеї гуманізму.

Година  спілкування

                 Спочатку вони прийшли за євреями. Я мовчав - я не був євреєм. Потім вони прийшли за комуністами. Я мовчав - я не був комуністом.
Потім вони прийшли за профспілковими працівниками . Я мовчав - я не був профспілковим працівником. Потім вони прийшли за мною. Але вже не залишилося нікого , хто міг би мені допомогти.                                                                                               Пастор Мартін Німеллер

Пам'ять про Голокост необхідна , щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами або байдужими спостерігачами.                                                                                  І. Бауер

           27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Холокосту. Цей день було вибрано саме тому, що саме в цей день 1945 року Радянська Армія звільнила один з найбільших фашистських таборів смерті Освенціум, який називають «фабрикою смерті». За час його існування в ньому загинуло близько 2 мільйонів людей, більшість з них були євреї.

        Сьогодні, коли світ гуде від потрясінь – революції, національні вибухи , релігійна нетерпимість, – ми будемо знову говорити про Холокост,що знищив 6 мільйонів людей. Не для того, щоб виховувати ненависть до вбивць. З ненависті нічого доброго не виростає. Мова йтиме не тільки проте, що зло руйнує, а й про те, що добро все-таки може і перемагати.

Ми разом повинні навчитися розуміти історію Холокосту, жахливу історію знищення.

«Холокост», – цим грецьким словом, що в перекладі означає «всеспалення»  або «знищення вогнем»  – прийнято називати трагедію євреїв, загиблих від рук фашистів у роки 2 - ї Світової війни.

             У ніч з 9 на 10 листопада 1938 року по всій Німеччині організовані банди зі свастикою на рукавах почали громити магазини, що належали євреям, палили синагоги. Так почався Холокост всеспалення –Холокост Бабиних Ярів і Освєнцимів.

                Бабин Яр – ярна північно-західній околиці Києва, де протягом кількох днів було розстріляно 70 тисяч мирних жителів з них - 33 тисячі євреїв.

              Відправляючи своїх солдатів в похід, Гітлер проголошував, що звільняє їх від химери, яка називається совістю. Це означало:  будь гірше звіра, вбивай без оглядки, грабуй, пали, насилуй, глумися над стражданням беззахисних жінок, старих, дітей. І фашисти точно слідували виконанню цієї вказівки: чоловіче населення у віці від 14 до 60 років зганяли на площі, перетворені на кладовища . Розстрілювали і закидали гранатами дітлахів з дитячих будинків, старих з будинків престарілих, хворих. Жінок вбивали на вулиці.

                 Тисячі людей відправляли в табори смерті, де знищували людей в газових камерах та спалювали в печах.

            Світові відома трагедія сім’ї німецької дівчинки Анни Франк. Разом з батьками, рідними та знайомими вони довгий час ховалися від переслідування у сховищі в задній частині будинку. Протягом трьох років Анна вела щоденник: вона писала листи своїй вигаданій подрузі Кітті, в яких розповідала, що відбувалося з нею і іншими жителями сховища кожен день.

             Але завдяки доносу поліція в серпні 1944 року арештувала всіх, хто переховувався в будинку. Вони потрапили до Освенціуму, табору смерті. До дня визволення Анна не дожила кілька днів.

        В наші дні знято багато фільмів, які розповідають невигадані історії про безчинства фашистів, про мільйони загублених долей, і про подвиги людей, які в ті страшні дні робили все можливе, щоб врятувати життя нещасних.

    Це дуже добре, що незважаючи на те, що пройшло стільки років, нікого не залишають байдужими подвиги і страждання учасників тієї трагедії.

       Нещодавно у віці 98-ми років померла жінка на ім'я Ірина Сендлер. Під час Другої світової війни Ірина отримала дозвіл на роботу в Варшавському гетто в якості сантехніка / зварника. У неї були на те "приховані мотиви". Будучи німкенею, вона знала про плани нацистів з приводу євреїв. На дні сумки для інструментів вона стала виносити дітей з гетто, а в задній частині вантажівки у неї був мішок для дітей старшого віку. Там же вона возила собаку, яку навчила гавкати, коли німецька охорона впускала і випускала машину через ворота гетто. Солдати, природно, не хотіли зв'язуватися з собакою, а її гавкіт прикривав звуки , які могли видавати діти.

         За час цієї діяльності Ірині вдалося винести з гетто і тим самим врятувати 2500 дітей. Її спіймали; нацисти зламали їй ноги і руки, жорстоко побили. Ірина вела запис імен усіх винесених нею дітей, списки вона зберігала в скляній банці , закопаної під деревом у її задньому дворі. Після війни вона спробувала відшукати всіх, що можливо вижили батьків і возз'єднати родини. Але більшість з них закінчило життя в газових камерах. Діти, яким вона допомогла, були влаштовані в дитячі будинки або усиновлені.

На знак визнання її героїзму, Ірену Сендлер внесли до числа Праведників світу.

             Переважна більшість мирних жителів, знищених нацистами в окупованих ними країнах Європи, були євреями. Історія Холокосту в цих країнах згодом стала символом нацизму. У багатьох країнах відкриті державні музеї і пам'ятники. Найвідоміші з них - Анни Франк в Амстердамі і Музей Холокосту у Вашингтоні, який став в 1994 році найбільш відвідуваним музеєм світу. 

У пам'ять про цю страшну подію і у нас в країні створені меморіальні комплекси і пам'ятники.

             Попереду - троє: мати, батько, син – підліток. Їх черга настала: мати прикрила рукою очі хлопчика , щоб не бачила дитина спрямованого на неї автомата ката; батько величезною долонею захистив його груди ...Відчайдушна і безнадійна спроба батьків врятувати сина, вберегти ... Остання мить перед загибеллю, остання пристрасна воля до життя. Ті, що йдуть слідом за ними в очікуванні своєї смертного миті здається, і бачать і не бачать ні цих трьох , що попереду , ні один одного. Кожен наодинці з самим собою, зі своєю невблаганною долею.

          "Трагедія народів " це сумне нагадування про всіх незліченних стратах і розстрілах, учинених фашистами - жорстоке свідоцтво, достовірна ПРАВДА в усьому, аж до частковостей,до куп одягу, зірваної катами зі своїх жертв, утилізованої, як і їх волосся Третім Рейхом . Страшна, ганебна правда історії, відома нам по Бабиному Яру.

        Голокост - не просто сторінка єврейської історії, це загальнолюдська трагедія. У середині XX століття протягом багатьох років відбувалося винищення цілого народу. Найстрашніше, що інший світ це допустив.

           Уроки цієї катастрофи не повинні забуватися. Їх замовчування може призвести до нової трагедії.